Грижа живота — одна з найпоширеніших хірургічних патологій. Близько 10% людей протягом свого життя стикаються з грижею — найчастіше паховою, пупковою або грижею білої лінії живота. Багато пацієнтів роками відкладають операцію, сподіваючись, що «саме пройде» або що бандаж допоможе. Але грижа не заростає самостійно і несе в собі ризик небезпечного ускладнення — защемлення. Проконсультуватися з хірургом щодо лікування можна у відділенні загальної хірургії Авіценна Мед.
Що таке грижа і чому вона виникає
Грижа — це випинання органів черевної порожнини (найчастіше петлі кишківника або сальника) через слабке місце в м’язово-апоневротичному шарі черевної стінки. Слабкі місця — це або природні анатомічні отвори (паховий канал, пупкове кільце), або ділянки, ослаблені рубцем після попередніх операцій (після лапаротомій — рубцеві грижі).
Фактори, що сприяють утворенню гриж: підвищений внутрішньочеревний тиск (хронічний кашель, запори, важка фізична праця, вагітність), ожиріння, вік (зниження тонусу м’язів), спадкова слабкість сполучної тканини. Пахова грижа частіше зустрічається у чоловіків — через анатомічні особливості пахового каналу. Пупкова і грижа білої лінії — більш характерні для жінок, особливо після вагітностей.
Чому грижа потребує хірургічного лікування
Єдиний радикальний метод лікування грижі — операція. Бандаж тимчасово утримує вміст грижового мішка, але не усуває дефект черевної стінки і не запобігає защемленню — гострому ускладненню, при якому кровопостачання в защемленій петлі кишки порушується, розвивається некроз. Защемлена грижа — невідкладний стан, що вимагає екстреної операції протягом перших годин, і при несвоєчасній допомозі може призвести до перитоніту і летального результату. Саме тому планова планова операція при встановленому діагнозі грижі набагато безпечніша і простіша, ніж екстрена при ускладненні.
Лапароскопічна герніопластика: переваги перед традиційною операцією
Класична відкрита герніопластика передбачає розріз над грижею, вправлення вмісту грижового мішка, ушивання дефекту або встановлення сітчастого імплантата. Лапароскопічна (ендоскопічна) герніопластика виконується через 3 проколи по 5–10 мм. Хірург вводить камеру і інструменти через проколи і встановлює сітчастий ендопротез з внутрішньої сторони черевної стінки. Сітка фіксується механічно і поступово вростає в тканини, створюючи надійне зміцнення. Переваги лапароскопічного підходу: мінімальний больовий синдром після операції (маленькі проколи замість великого розрізу); швидке відновлення — пацієнт ходить вже в день операції, виписка через 1–2 дні; менший ризик рецидиву грижі при правильній техніці і якісній сітці; можливість одночасного лікування двосторонніх пахових гриж через ті ж самі проколи.
Відновлення після операції
Лапароскопічна герніопластика виконується під загальним наркозом і займає 30–60 хвилин. Вже через кілька годин після операції пацієнт може вставати і ходити. Протягом 2–4 тижнів рекомендується уникати важкого підйому (більше 5 кг) і інтенсивних фізичних навантажень. Повернення до легкої фізичної активності — протягом 1–2 тижнів. Рецидиви при якісній операції з сіткою — менше 1%.
Записатися на консультацію хірурга і з’ясувати оптимальний метод лікування можна в клініці Авіценна Мед — де хірурги виконують герніопластику лапароскопічним методом з гарантією якості.
Підсумок
Грижа — не вирок і не привід для страху. Сучасна лапароскопічна герніопластика — це мінімальний дискомфорт, коротке відновлення і надійний результат. Відкладання операції лише підвищує ризик небезпечного защемлення.
